• Анаболічна активність – 320% від тестостерону;
• Андрогенна активність – 30% від тестостерону;
• Ароматизація (конверсія в естрогени) – ні;
• Спосіб прийому – ін’єкції та в таблетках;
• Токсичність для печінки – помірна, однаково для ін’єкційної та таблетованої форм;
• Період напіввиведення – 9-24 години (тривалість дії до 2-х діб). Для ін’єкційної форми 4-5 год., для оральної – 18-24 год.;
• Час виявлення – від 200 до 240 днів.

Показання:

Станозолол застосовується для лікування загального виснаження, апластичної анемії, анорексії, у період реконвалесценції, при хронічних та виснажливих захворюваннях, постменопаузальному остеопорозі, у літньому віці, при м’язовій атрофії та негативному азотистому балансі. Його також застосовують при нефротичних синдромах, астмі, риніті, ревматоїдному артриті тощо для протидії катаболічному ефекту стероїдів. Додатково препарат використовується для лікування пролежнів, переломів із повільною консолідацією, остеопорозу, обширних опіків, у перед- та післяопераційний періоди, як профілактичне лікування спадкового ангіоневротичного набряку шляхом підвищення синтезу білка.

Спосіб застосування:

Оптимальна доза Станозололу для чоловіків становить 25-50 мг на день в ін’єкційній формі. Для жінок нормальна доза становить 2-5 мг на день.

Медична дія:

Станозолол є структурним аналогом тестостерону, що підвищує синтез колагену та мінімізує антианаболічний вплив кортизону. Він також знижує відкладення фібрину, коригує утворення кінінів або кініноподібних факторів, що можуть спричиняти набряк та припухлість при спадковому ангіоневротичному набряку.

Запобіжні заходи:

При захворюваннях печінки необхідно контролювати показники холестазу. Особи, чутливі до ендокринних або електролітних порушень, повинні регулярно перевірятися під час тривалої терапії. У разі непереносності лактози можливий розвиток діареї, хоча кількість допоміжних речовин у таблетках зазвичай недостатня для прояву симптомів. Станозолол слід приймати під суворим медичним наглядом у пацієнтів із серцевою недостатністю, гіпертонією, епілепсією, мігренню, діабетом, метастатичним ураженням кісток, дисменореєю, дисліпідемією, порушеннями згортання крові та порфірією.

Побічні ефекти:

Побічні ефекти Станозололу зазвичай незначні, помірної тяжкості, хоча в деяких випадках можуть бути незворотними. Відомо про побічні ефекти на печінку (пеліоз печінки, пухлини) та холестатичну жовтяницю, які зникають після припинення лікування.

Серед інших побічних ефектів можливі: діарея, нудота/блювання, збудження, безсоння, вірилізація, гірсутизм, гіпертрофія клітора, акне, пригнічення функції яєчок із олігоспермією та затримкою натрію, калію, хлоридів і води.

Протипоказання:

Станозолол не призначають при підвищеній чутливості до препарату, під час вагітності та годування груддю, у випадках раку передміхурової залози у чоловіків із гормональною залежністю, при активній гіперкальціємії та печінковій недостатності.

Передозування:

У разі передозування зверніться до центру невідкладної допомоги для консультації. Симптоми передозування Станозололу не встановлені.